Пасхальне Послання. 2025

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

МИТРОПОЛИТА КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО
І ГОРОДОЦЬКОГО ФЕОДОРА

Дорогі отці, браття і сестри!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Воскресіння Христове є центральною подією християнської віри. Це — фундаментальний прояв Божественної всемогутності, яка змінює саму природу людського буття, відкриваючи шлях до оновлення всього творіння. Апостол Павло в Посланні до Римлян проводить паралель між Адамом, через якого «гріх увійшов у світ, і через гріх — смерть» (Рим. 5:12), та Христом — «новим Адамом», що стає джерелом життя: «Бо як через непослух одного людиною грішниками стали багато, так через послух одного праведниками стануть багато» (Рим. 5:19). Цей контраст підкреслює, що послух Христа Отцю Небесному, навіть до смерті, звільняє людину від рабства гріха і прокляття, та дарує безсмертя і вічне блаженство.
У Старому Завіті відбувалися події які були символами Воскресіння: пророк Іона у череві кита (Мф. 12:40) та оживлення сухих кісток у видінні Єзекіїля (Єз. 37). Сам Христос, звертаючись до учнів на дорозі в Еммаус, «почав від Мойсея та всіх пророків пояснювати їм усякі місця Писання, що стосувалися Його» (Лк. 24:27). Звідси можемо зрозуміти, що Пасха — це кульмінація Божого плану, задуманого «перед створенням світу» (Еф. 1:4).

Перші християни називали Воскресіння «поглинанням смерті життям» (св. Іоанн Златоуст). У цьому контексті зрозуміло, що фізична смерть Христа на хресті була не кінцем, а продовженням особливого подвигу Боголюдини через сходження в пекло.
Цей таємничий момент, згаданий у словах апостола Петра: «Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник — за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі, в якому він пішов проповідувати навіть тим духам, що в темниці» (1 Пет. 3:18-19).

Таємниця зішестя Христа в пекло, де царювала смерть, розкриває всеосяжність Його жертовної любові і Божої всемогутності та вказує на те, що Спаситель не обмежився лише перемогою над фізичною смертю, а проник у найглибші безодні страждання та відчаю, щоб врятувати душі праведників, які жили до Його пришестя і будуть жити після. Воно є актом повної спокути людини, коли Христос через свою смерть і Воскресіння звільнив усіх, хто був замкнений у кайданах гріха і смерті.

Разом з тим це був прояв повної солідарності з людською долею. Христос узяв на Себе весь тягар гріха і страждання, щоб спасти кожного, хто опинився в полоні диявола і смерті.
Далі, це був символічний крок, який показує, що немає такої темряви або безнадійності, які могли б протистояти світлу Христової любові. Зішестя у пекло підтверджує, що навіть у найпохмуріших місцях, де панують смерть і відчай, Бог здатен принести світло і життя.

Воскресіння і Зішестя у пекло, які мисляться Церквою нерозривно, розкривають всеосяжну природу спасіння, яке охоплює не тільки тіло, а й душу, не тільки минуле, а й майбутнє, не тільки тих, хто жив після Христа, а й тих, хто передував Йому.

Для сучасних християн, особливо в умовах безперервних воєнних конфліктів на землі, епідемій, та різних природніх катаклізмів, які несуть смерть, Воскресіння Христове має особливе значення. Воно нагадує нам, що ніяка темрява не може перемогти світло, і навіть у найтемніші години нашої історії, Господь залишається нашою Надією та Спасителем. У Євангелії від Іоанна сказано: «Я — воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, — не вмре повіки» (Ін. 11:25). Ці слова дарують розраду кожному, хто переживає горе втрат, хто стикається з жорстокістю війни і хто молиться про мир. Для України, яка потерпає від важких випробувань, Воскресіння Христове - це символ надії. Святитель Іоанн Златоуст писав: «Душа, оживлена Христом, здатна протистояти будь-яким бурям, бо в Ньому міститься вся сила Божа».

Водночас, Воскресіння говорить нам не тільки про духовні істини, але й вказує на необхідність активного життя, сповненого любові, милосердя і прагнення до миру. Святий Максим Сповідник зазначав: «Христос прийняв смерть, щоб ми навчилися вмирати для гріха, і воскрес, щоб ми жили для праведності». Апостол Павло вчить: «Любов ніколи не перестає» (1 Кор. 13:8). Ці слова мають стати дороговказом кожного вірянина. Справжня любов - це любов, яка жертвує собою, прощає й об’єднує, як навчав святий Василій Великий: «Любов - це не просто почуття, а активне служіння ближньому, готовність віддавати себе без залишку, бо тільки так можна наблизитися до Бога». Наше покликання - бути світлом для світу, нести розраду і підтримку тим, хто опинився у відчаї. «Ви - світло світу. Не може сховатися місто, що стоїть на вершині гори» (Мф. 5:14) - сказав, звертаючись до нас, Спаситель.

Наш обов’язок, особливо в тих умовах, в яких зараз живе Церква, полягає в тому, щоб зберігати свою віру, і через молитву і власний приклад доброчинства будувати світ, де панує любов і порядність. Ми також повинні пам’ятати, що цей шлях не легкий. Але, давайте загадаємо, що апостоли, які до Пасхи ховалися «страху ради іудейського» (Ін. 20:19), після зустрічі з Воскреслим стають сміливими проповідниками. Це свідчить, що сенс життя християнина — не у відсутності небезпек, а у внутрішній перемозі над духом світу цього через єднання з Христом. І, як християни, ми повинні нести Істину Божу в нашу повсякденну працю, повинні бути прикладом прагнення до миру і любові, повинні вчитися любити ближнього так, як Христос полюбив нас, і, незважаючи на всі випробування, залишатися вірними Його заповідям.

Сьогодні наша віра випробовується на міцність, а відтак, кожна молитва, кожен прояв християнського співчуття стає актом віри, здатним творити чудеса. Святий Іоанн Златоуст у своїй відомій Пасхальній проповіді закликав: «Багаті — діліться з убогими, бо ви — учасники Воскресіння, яке зрівняло всіх у любові!». Це нагадує, що християнство не може бути відірваним від активної любові до ближнього. У умовах сучасних викликів Церква покликана бути «табором Воскресіння» — місцем, де кожен знаходить підтримку. Церква, як живе Тіло Христа-Бога, залишається поруч із кожним, хто потребує розради та підтримки, пропонуючи не лише слова, а й конкретну допомогу. Пам’ятаймо, що кожен із нас - це образ Божий, через який інші люди пізнають Його Любов.

Воскреслий Христос закликає нас не лише вірити, а й жити у світлі Пасхи: перетворювати конфлікти в діалог (Мф. 5:9), бачити в кожній людині образ Божий (Бут. 1:27), будувати суспільство, де панує взаємоповага і доброта (Дії 2:44-45).

Нехай же Воскресіння Христове стане для кожного з нас джерелом твердої віри в Бога, натхнення, мудрості та надії на краще майбутнє, зміцнюючи наші душі та направляючи нас на шлях до Любові та Істини.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Митрополит Кам’янець-Подільський і Городоцький
Пасха Христова 2025 рік