Послання

Возлюблені в Господі отці, брати й сестри!
Христос Рождається! Славіте!

«Бога ніхто ніколи не бачив; Єдинородний Син,
Який у лоні Отця, – Він явив» (Ін. 1, 18)

Ці слова апостола і євангеліста Іоанна Богослова відкривають нам незбагненну таємницю життя Святої Трійці та спасительної місії Другої Іпостасі Святої Трійці – Сина Божого.
Із найдавніших часів праведники шукали зустрічі з істинним Богом, щоб перебування на землі та відхід у вічність були освітлені правдою Божою. Вони прекрасно розуміли, що умовою спілкування з Творцем може бути тільки чистота серця, якої неможливо досягти тільки завдяки людським зусиллям. Із глибини століть доносяться до нас скорботні вигуки старозавітного праведника, священника Ездри: «Що користі нам, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми робили смертні справи? Нам провіщено вічну надію, а ми... стали суєтними, нам уготовано житла здоров’я та спокою, а ми жили погано... ходили шляхами злими» (3 Езд. 7, 49-52).
Минали століття, змінювались тисячоліття... Людський рід дорослішав, і, з одного боку, множилися його гріхи та хвороби, а з іншого – готувалася Діва, яка явила у світ Сина Божого, і «Слово стало плоттю, перебувало з нами, сповнене благодаті й істини» (Ін. 1, 14).
З точки зору Святого Письма, народження Іісуса Христа є не просто історичною подією, а об’явленням Божої любові до людства. Біблійна оповідь починається з обітниці про Спасителя («сім’я жінки зітре голову змія»), а Різдво є виконанням цієї обітниці.
У Євангелії від Луки ми читаємо: «Не бійтеся. Я звіщаю вам добру новину, яка буде великою радістю для всього народу. Сьогодні в місті Давидовому народився вам Спаситель, Він є Месія, Господь» (Лк. 2, 10-11). Можна з упевненістю стверджувати, що ця звістка знаменує поворотний момент в історії людства, коли божественне об’єднується з земним, коли обіцяний Месія приходить у світ.
Для чого це відбувається? Відповідь знаходимо у Євангелії від Матвія, де ангел тлумачить ім’я Іісуса: «Жінка… породить сина, і ви дасте йому ім’я Іісус, бо Він спасе народ свій від гріхів їхніх» (Мф. 1, 21). Тут саме ім’я Іісус, що в перекладі з арамейського означає «Бог спасає», містить звістку про спасительну місію, підкреслюючи викупну мету народження Сина Божого.
Разом із тим слід чітко розуміти, що Боговтілення – це предвічно сплановане об’явлення Божої благодаті та усиновлення людства Богом. Апостол Павло у своєму Посланні до Галатів пише, що «коли ж прийшов визначений час, Бог послав Сина Свого, що народився від жінки, народженого під законом, щоб викупити тих, що під законом, щоб нам прийняти всиновлення» (Гал. 4, 4-5).
Різдво Христа має космічне значення. Євангеліст Іоанн каже, що «Слово стало плоттю й оселилося між нами. Ми бачили славу Його, славу Сина Єдинородного, що від Отця походив, повного благодаті й істини» (Ін. 1, 14). Іншими словами, Бог прийняв людську природу, щоб через цей акт освятити її й обожити.
Тому Різдво – це не просто миле, добре свято, сповнене таємниці, а богословський наріжний камінь нашої Церкви. Боговтілення – це акт Божої любові, описаний самим Іісусом Христом, любові, яка найбільшою мірою проявилася на Голгофі: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3, 16).
Святитель Афанасій пронизливо передає суть Різдва: «Бог став людиною, щоб людина стала Богом». У цьому лаконічному висловлюванні міститься преображаюча мета народження Христа – прийняття людської природи Богом, що дає можливість людству брати участь у божественному житті через Таїнство Святого Причастя.
Святитель Іоанн Златоуст каже про це так: «Бог прийняв одяг плоті, щоб повернути людині одяг безсмертя», а святий Августин доповнює ці слова таким чином: «Він став тим, чим ми є, щоб зробити нас тим, чим Він є».
З цієї точки зору, Різдво знаменує зближення божественного й людського в іпостасі Іісуса Христа й розповідає нам найвищу історію любові - історію безмежної та невимірної любові, яку Бог має до всіх нас, Своїх дітей. У народженні Іісуса ми бачимо, як Бог єднається з нами на особистому рівні. Творець всесвіту вирішив стати на наше місце, пережити наш досвід, розділити наші радощі та виклики.
Акт Боговтілення є глибоким вираженням милосердя Творця до Свого творіння. Але у Вифлеємі ми бачимо не всемогутність, не всесильність Бога, а Його смирення. Уявіть собі новонароджену дитину – у її вразливості ми бачимо смирення Бога. Це нагадування про те, що Бог не прийшов із громом та блискавкою; Він прийшов тихо, як немовля, оточений теплом сім’ї та простотою стайні.
Саме тому Народження Іісуса – це промінь світла, що вривається в темряву нашого світу. Воно приносить особливий вид надії, яка може підняти нас, коли нам важко, і наповнити наші серця радістю.
Різдво закликає нас бути безкорисливими, співчутливими не лише під час свят, але й упродовж усього року. Бути поруч, простягати руку допомоги й ділитися радістю як це робив наш Господь. Адже допомога ближньому, терпіння, прощення та смирення – це вчинки, які роблять дух Різдва живим і відчутним у нашому житті. Це постійне нагадування про те, що ми можемо обрати любов замість байдужості, доброту замість жорстокості.
Світ, у якому ми живемо зараз – складний, хаотичний, сповнений проблем і невизначеностей. Та посеред хаосу й плутанини нашого гріховного життя Різдво постає як символ надії, джерело розради, яке говорить нам, що є щось велике й добре, вічне й чисте, за що ми можемо триматися.
Різдво заохочує нас розуміти й відчувати інших, побачити світ їхніми очима та відповісти співчуттям і участю. Коли ми збираємось разом, щоб відсвяткувати Різдво на нашій землі, наші серця наповнюються не лише святковою радістю, але й глибоким прагненням миру.
Ми живемо у світі, де мир іноді здається недосяжним, де конфлікти породжують невпевненість і тривогу, ворожнечу й безвихідь. Посеред цього наше різдвяне побажання – це сердечна молитва за те, щоб мир і радість запанували в нашій улюбленій Україні.
У світі, наповненому війнами та братовбивством, Різдво стає закликом до іншого світу, в якому панує мир, братерство й любов. Уроки Різдва надихають нас працювати над створенням такого світу, де кожен може відчути справедливість і милосердя, які оживляють, та наповнюють його життя змістом.
У своїх різдвяних молитвах ми просимо, щоб світло Христової любові торкнулося кожної людини й породило співчуття, братерство, як дітей Єдиного Бога, а в сильних світу цього – страх Божий і відповідальність за життя людей.
Різдво Христове нагадує нам, що кожна людина заслуговує на повагу й доброту. Сприяти єднанню нашого народу – це наше спільне завдання, яке має бути засноване на євангельському вченні Христа Спасителя та на духовних і культурних цінностях наших благочестивих предків.
Нехай мир Христовий завжди панує в наших душах і оселях, у нашій країні й у цілому світі, щоб кожна людина могла відчувати себе вільною та щасливою, прославляючи нашого Спасителя Іісуса Христа славослів’ям ангелів: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, а в людях благовоління!».

Феодор, митрополит Кам’янець-Подільський і Городоцький
Різдво Христове, 2023/2024