Лист УПЦ до ДЕСС

КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ НАПРАВИЛА ЛИСТ ДО ДЕСС

ЩОДО ПИТАНЬ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

ПО ВІДНОШЕННЮ ДО УПЦ

Київська митрополія надіслала лист на адресу ДЕСС, у якому роз’яснюється позиція Української Православної Церкви щодо законодавства про діяльність українських релігійних організацій та статус Української Православної Церкви.

21 липня 2025 року на адресу Київської Митрополії Української Православної Церкви надійшов лист від Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (далі – ДЕСС) № 4499/11-09/25 від 17.07.2025 року з доданим до нього Приписом від 17.07.2025 № П-1 про усунення порушень законодавства про свободу совісті та релігійні організації у термін до 18 серпня 2025 року.

Цьому листу передувала низка публікацій на сайті ДЕСС та публічні вислови керівництва ДЕСС, у яких, через свідоме кривотлумачення фактів та штучне нав’язування ознак, не властивих Українській Православній Церкві, вже формувалася ідея про вжиття заходів на заборону діяльності Української Православної Церкви. Тому отриманий лист із Приписом став очікуваним результатом тривалого у часі процесу, і за змістом він є не стільки правовим актом державної служби, скільки публічним ультиматумом на адресу вищих керівних органів Української Православної Церкви, в основу якого лягли не офіційні документи та об’єктивні факти, а власні суб’єктивні думки керівника та працівників ДЕСС.

З огляду на отриманий Припис, зазначаємо, що на адресу Київської Митрополії Української Православної Церкви не надходило офіційного повідомлення ДЕСС ані про початок дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості, ані про закінчення зазначеного дослідження, а також його результати. Згаданий у листі з Приписом наказ ДЕСС від 08.07.2025 № Н-101/11, яким були затверджені ознаки афілійованості, також не надходив на адресу Київської Митрополії Української Православної Церкви. Тобто до 21 липня 2025 року − часу отримання листа ДЕСС про усунення виявлених порушень та доданого до нього Припису – Київська Митрополія Української Православної Церкви була позбавлена можливості ознайомитись з вищезгаданими документами ДЕСС, які регламентують процес дослідження, та, що найголовніше, заявити свою позицію з зазначених питань, а також висловити згоду чи заперечення щодо важливих і дискусійних питань.

Як стало відомо з відкритих джерел інформації, 17 травня 2025 року на офіційному сайті ДЕСС було розміщено публікацію про початок дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості Київської Митрополії Української Православної Церкви. Однак, Київська Митрополія Української Православної Церкви, розпочавши вивчення складових елементів здійснюваного дослідження дослідницькою групою ДЕСС, стикнулася із втаємниченням ключових документів даного процесу, що відразу викликало сумнів щодо законності дослідження та неупередженості дослідницької групи. Дізнатись про законні підстави для здійснення дослідження стало неможливим, оскільки зміст Службової записки начальника Відділу у справах релігії від 16.05.2025 № 41, яка стала підставою для прийняття Наказу ДЕСС від 16.05.2025 № Н-70/11 «Про проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена», віднесено до категорії «таємно».

У зв’язку з цим постає питання: чому положення Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» та Постанову Кабінету Міністрів України № 543 «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена», серед усіх релігійний організацій України застосовано в першу чергу саме до Київської Митрополії Української Православної Церкви? Невже такий жереб обирається на власний розсуд чиновниками ДЕСС для розправи з неугодними?

Закон України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» № 3894-IX надав державі можливість втручатись у свободу совісті та віросповідання під приводом національної безпеки. Це становить безпосереднє конвенційне порушення, адже національна безпека не фігурує з-поміж цілей, перелічених у статті 9 §2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та в Пакті про громадянські і політичні права.

Відмова творців Конвенції та Пакту включити саме цей мотив до переліку законних підстав втручання віддзеркалює першорядне значення релігійного плюралізму як «однієї з підвалин демократичного суспільства», і того факту, що держава не може вказувати особі, у що вона має вірити, або ж вживати заходів, спрямованих на те, щоб змусити її змінити переконання. Тому держава не може посилатись на саму лише потребу захистити національну безпеку, аби обмежувати реалізацію права особи або групи осіб сповідувати свою релігію.

Окремої уваги заслуговує персональний склад дослідницької групи, сформований з п’яти штатних працівників ДЕСС, які перебувають в безпосередньому підпорядкуванні голові ДЕСС та не є фахівцями ані в сфері богослов’я, ані в питаннях канонічного права. Поза сумнівом є те, що дослідження порушених питань потребує не лише юридичного аналізу, а насамперед богословсько-канонічного розуміння устрою Церкви. Окрім того, як вбачається з відкритих джерел, члени дослідницької групи у своїх публікаціях та висловах тримаються відверто однобокої позиції щодо Української Православної Церкви, і це вказує на їхнє упереджене ставлення до Української Православної Церкви. Ці та інші факти свідчать про відсутність незалежності та компетенції членів дослідницької групи, що в свою чергу унеможливлює об’єктивність висновку в межах здійснюваного дослідження.

З огляду на наявність достатніх підстав стверджувати та обґрунтувати відсутність принципу рівності та безсторонності (неупередженості) ДЕСС при формуванні дослідницької групи, Київська Митрополія Української Православної Церкви звернулась до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви про зупинення дії наказу ДЕСС № Н-65/11 про склад дослідницької групи. На сьогодні судовий розгляд не завершено.

Ще одним неприпустимим фактом є те, що ДЕСС у своїй діяльності систематично ігнорує представників релігійних організацій та відповідних спеціалістів. Зокрема, неодноразово ігнорувалось прохання представників Київської Митрополії Української Православної Церкви взяти участь у здійснюваних ДЕСС експертизах і дослідженнях. Навіть дослідження про виявлення ознак афілійованості Київської Митрополії проводилося без залучення представників самої Київської Митрополії. Київська Митрополія Української Православної Церкви не отримала жодного запиту про надання інформації, пояснень, документів тощо, що передбачено Законом України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій»: «Після оприлюднення повідомлення про початок дослідження центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, може звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб про надання інформації, пояснень, документів, витягів з публічних електронних реєстрів, які необхідні для здійснення дослідження та встановлення наявності або відсутності ознак афілійованості, визначених статтею 5-1 цього Закону.». Це є порушенням статті 30 Закону України № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації».

Отже, у такий спосіб під час здійснення дослідження дослідницькою групою ДЕСС Київська Митрополія Української Православної Церкви була позбавлена можливості надати свої документально аргументовані докази. Маємо підставу припустити, що ДЕСС була не зацікавлена враховувати позицію Київської Митрополії Української Православної Церкви, оскільки це могло перекреслити заздалегідь заплановані «результати дослідження». Право на участь у процесі прийняття рішень і проведення відповідного дослідження забезпечено не було.

Підтвердженням зазначеного можуть слугувати використані джерела, на які посилається дослідницька група ДЕСС. Насамперед, це Наказ Міністерства культури України від 25 січня 2019 № 37 «Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об’єднань), які підпадають під дію норм частини сьомої та восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Посилання на результати релігієзнавчої експертизи 2019 року як підставу для проведення дослідження щодо афілійованості у 2025 році є таким, що не відображає фактичного правового статусу Української Православної Церкви. 27 травня 2022 року відбувся Собор Української Православної Церкви, на якому були ухвалені важливі рішення щодо Статуту про управління Української Православної Церкви. Про це було належним чином проінформовано ДЕСС ще у 2022 році.

Наступною підставою, на яку посилається дослідницька група ДЕСС, є Висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви, який затверджений Наказом ДЕСС від 27 січня 2023 № Н-8/11, та судове рішення від 18 вересня 2024 року у справі № 320/26027/23. Посилатись на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року є неприпустимим, оскільки станом на серпень 2025 року рішення першої інстанції не набрало законної сили, адже судовий процес ще триває та не завершений. Слід нагадати керівництву та працівникам ДЕСС, що якщо судове рішення, що не набрало законної сили, використовується як основа для дій, це може призвести до відповідних наслідків, таких як скасування рішень, прийнятих на його основі, або притягнення до відповідальності посадових осіб.

Чи не найбільш дивним є той факт, що результати дослідження ґрунтуються здебільшого не на підставі чинних документів України, зокрема на документах Української Православної Церкви, за якими здійснюють свою діяльність релігійні організації Української Православної Церкви, в тому числі Київська Митрополія Української Православної Церкви, а переважно на підставі документів іноземної держави, яка здійснила збройну агресію проти України. Так дослідницька група ДЕСС досягає «результатів» свого дослідження на підставі цілої низки іноземних документів, до яких Київська Митрополія Української Православної Церкви не має жодного відношення. Крім того, дослідницькою групою ДЕСС використано публікації з різних інтернет-ресурсів, значна кількість яких також розміщена на сайтах держави, що здійснила військову агресію проти України. Це фактично вказує на те, що чиновники ДЕСС визнають легітимність для України документів іноземних організацій держави, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України. Релігійна організація чи релігійне об’єднання не може нести відповідальність за дії третіх осіб.

Також у дослідженні робиться посилання на неопубліковані рішення вищих керівних органів Української Православної Церкви. Але при цьому вкотре зазначаємо, що запитів на отримання відповідних копій чи оригіналів документів на адресу Київської Митрополії Української Православної Церкви не надходило.

На превеликий жаль, поза увагою дослідницької групи залишилась сучасна соціально-гуманітарна діяльність Української Православної Церкви. Від початку повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації на територію України Українська Православна Церква, парафії якої розташовані в усіх областях Української держави, чітко заявила свою позицію щодо засудження війни Росії проти України та закликала до якнайшвидшого її припинення. Українська Православна Церква з перших днів війни розгорнула широку гуманітарну місію у всіх своїх єпархіях, долучилася до підтримки Збройних Сил України та допомоги цивільному населенню, яке постраждало внаслідок воєнних дій. Ця місія не припиняється й до сьогодні.

Діяльність Української Православної Церкви незмінно залишається спрямованою на підтримку українського народу, надання духовної та матеріальної допомоги. Зокрема, з початку 2022 року для Збройних Сил України було придбано та передано 193 автомобілі. Українським військовим передано понад 1037 тон гуманітарної допомоги (продукти харчування, ліки, засоби гігієни, амуніція, маскувальні сітки, пальне, окопні свічки, генератори, тепловізори, РЕБи та будівельні матеріали). Загальний обсяг фінансової та гуманітарної допомоги Збройним Силам України склав понад 66.5 млн. грн. Окрім того, постійно надається адресна допомога військовослужбовцям. На регулярній основі священнослужителі та віряни Української Православної Церкви стають донорами крові для поранених бійців. Сотні парафій Української Православної Церкви стали волонтерськими хабами, що з перших днів війни активно підтримують не тільки українських військових, а й цивільне населення прифронтових зон.

Українська Православна Церква невпинно проводить збір і доставку гуманітарних вантажів для забезпечення всім необхідним місцевих жителів, що проживають у зоні бойових дій на сході України, а також переселенцям. За вказаний період надано 8 тисяч тон гуманітарної допомоги потребуючим верствам населення. Сюди входять продукти харчування, медичні препарати, засоби гігієни, побутова хімія, теплі речі, одяг, а для мешканців прифронтових районів – додатково генератори, пальне та питна вода. Загальна сума фінансової допомоги по цьому напрямку склала майже 175 млн. грн.

В єпархіях Української Православної Церкви видано майже 1,5 млн гарячих обідів для людей, які в умовах війни неспроможні забезпечити себе навіть їжею. Ця місія продовжується. Окрім зазначеного, надано понад 18 тис. продуктових наборів переселенцям, що проживають в м. Києві. На залізничному вокзалі м. Києва нужденним видано 22 тис. благодійних обідів. З перших місяців війни в монастирях Української Православної Церкви знайшли прихисток понад 50 тис. внутрішньо переміщених осіб. Багато з них продовжують мешкати там і до нині, отримуючи все необхідне.

Загальна сума фінансової допомоги, наданої Українською Православною Церквою за період війни, складає понад 241,5 млн. грн.

І це не всі цифри та напрямки допомоги, які Українська Православна Церква щоденно надає своїм співвітчизникам у спільній боротьбі проти російської агресії та подолання її наслідків. Невже така діяльність Української Православної Церкви була знову ж таки просто проігнорована керівництвом та чиновниками ДЕСС?

Зважаючи на все вищевикладене та загалом на діяльність ДЕСС щодо Української Православної Церкви, зазначаємо, що Припис від 17.07.2025 № П-1 з вимогою усунути якісь надумані ознаки афілійованості, є грубим втручанням у внутрішнє життя Української Православної Церкви, що є порушенням чинного законодавства України та міжнародного права. Припис передує закінченню судових процесів, які мають істотне значення у встановленні фактів незаконних дій з боку ДЕСС. Крім того, Припис суперечить Рішенню Ради національної безпеки України і оборони від 25.03.2021 «Про Стратегію воєнної безпеки України», затвердженої Президентом України, про недопустимість загострення конфліктів, спричинених релігійними чинниками. Припис, отриманий Київською Митрополією Української Православної Церкви, має відверто маніпулятивний характер і є абсолютно далеким від об’єктивності та реалій, у яких перебуває Українська Православна Церква.

Проаналізувавши Припис про усунення порушень та результати дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості, Київська Митрополія Української Православної Церкви дійшла висновку, що пункти Припису з зобов’язанням усунути порушення законодавства про свободу совісті та релігійні організації, є фікційними, не мають стосунку до Української Православної Церкви, а тому не можуть бути взяті до виконання.

+ОНУФРІЙ

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ